Самоорганізація дітей

Вчора  спостерігала на уроці унікальне явище – САМООРГАНІЗАЦІЮ дітей.  У одного хлопчика був день народження. Він приніс яблука,банани,сік та печиво. Варто було мені  сказати дітям,що ми можемо вже почати допомогу Андрюші з організацією столу, як вони почали діяти :

•            носити столи і стільчики
•            розпаковувати печиво
•            різати яблука та банани
•            відкривати упаковки з соком і розливати його в кухлі
•           розносити для всіх посуд та підкладочки на стіл;

В цей момент нас-дорослих, ніби не було поруч. Ми з колегою просто стояли осторонь і мовчки спостерігали за цим маленьким “мурашником”.

Які ж вони всі РІЗНІ!

Одні впевнено бралися допомагати, беручи до уваги інтереси інших (тобто нарізали і викладали “для всіх”, носили для себе і для інших, брали до своєї тарілки потрошку всього…).

Інші піклувалися  більше про себе – для себе різали, собі в тарілку накладали побільше,сідали і чекали,поки решта працювала.

Хтось просто спостерігав, не беручи особливої участі.

Один хлопчик почав їсти,не дочекавшись поки всі закінчать роботу ,на що інша дитина йому  сказала :  “ ты что! нельзя кушать, пока все не сядут!”

Всі діти в певній мірі відображають те, що бачать у своєму середовищі щодня (є таке поняття у Марії  Монтессорі,  як  “впитывающий разум” - я неодмінно буду про нього згадувати детально в наступних постах). Вони відображають ситуацію в своїй родині, відносини між батьками , відносини батьків до них,до їхньої особистості…

Одразу помічаєш дитину ,яка звикла до того, що майже все для неї роблять дорослі .В такій ситуації дорослі всіляко намагаються уберегти дитину від проблем навколишнього світу. Але таким чином  вони занадто опікуються і не дають дитині розвинути самостійність . Дитина  з такої родині не зможе бути впевнена у своїх діях, вона  скоріше просто чекатиме ,замість того, щоб самій діяти.

 Видно і тих, хто прагне самостійності, хто звик до того, що до них завжди прислуховуються, що їхні бажання завжди виконуються… Вони діють активно, але в основному з думками про  себе.

 Видно тих, кому батьки довіряють - надають свободу в тій мірі, в якій дитина використовує її для саморозвитку  і зупиняють дитину там, де вона не рахується з оточуючими.

Це був дуже цікавий досвід і для дітей і для нас – вчителів.

Зрештою, можу сказати, що цей маленький клас сьогодні був певною мірою прототипом соціуму, де у кожного своя роль, свої завдання і своє бачення ситуації. Мені,безумовно,  дуже пощастило мати можливість дивитись на таких от “нас” – дорослих зі сторони.

Думаю,що це була б корисна практика для багатьох батьків – спостерігати за своїми дітьми в процесі їхньої вільної взаємодії у групі з іншими. Може тоді  б для нас стали очевидними наші помилки….

В деяких класах Монтессорі практикують спостереження  за дітьми з сусідньої кімнати крізь дзеркальні вікна. Звісно, для цього потрібне певне технічне оснащення, (адже  важливо і бачити і чути) , а також підготовка батьків до правильного розуміння і аналізу такого спостереження.

Доречи, чому батькам краще не бути присутнім фізично в класі? 

Тому що сам факт присутності мами або тата в класі неодмінно впливає на дитину і часто просто заважає її вільному прояву і поведінці.

Отже, висновок після вчорашнього спостереження :

Самоорганізуватись можуть навіть діти. Для цього їм необхідна певна свобода. А от яким буде результат цієї самоорганізації залежить від виховання, від закладених батьками понять про цінності і способи досягнення порозуміння з іншими.